Так важко, поглянути правді у вічі,
З вовками ввісні прокидатись щоночі.
Я знаю, що саме роблю я не так,
Сама доля дала вже не один знак.
В погоні за часом, який промайнув,
Який на любовні вірші надихнув.
Забуваю, що існує майбутнє,
А з ним і двобічне кохання присутнє.
Правда одна лиш тут має бути,
Стерти тебе з голови і забути.
Знайдуться кращі, що будуть любити,
З якими майбутнє можна створити.
09.06.17
