... Я метелик з оксамитовими крильцями!
Піднімаюся навшпиньки, на подушечки пальців,
як от балерина на пуантах --
і, розкинувши руки, л е ч у - у - у ...
... Ау - у - у, світоньку ясний, всебожий!
Ау - у - у, людоньки красні, богом сотворені!
Ау - у - у, вітре попутній, богом післаний!
Я л ю б л ю - у - у в а с, п р и й м і т е м е н е !
... Хто ти, цятко дрібненька, легенька, солоденька,
вітерцем підхоплена,
німфами облещена,
змійками оздоблена?..
Я -- ц е я, п і з н а й т е м е н е !
... На тобі всі барви життя -- т и н а ш а !
На устах твоїх краплі єлею - пиття --
т и н а ш а !
А шиття твоє магічними знаками розписане --
т и н а ш а !
... А я волосся -- н а л ь о т у - у - у --
розплету - у - у,
крилечка - вієчка розпущу́,
і б у д у щ е к р а щ а !
... А чи ти ц а р і в н а, а чи к о р о л і в н а ?!
-- Я н е п р о п а щ а ...
... Та нехай собі ношенька - вітвиста дороженька,
чим в и щ а, то в а ж ч а ...
А я взую ноженьки -- на с е м и д о р о ж е н ь к и --
я не пропаща ...
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
