Найбільше лихо на Землі – людська жорстокість,
І диво з див – самопожертва (як любов).
З вітрами зла душі врата завжди боролись –
Споконвіків незримий бій запекло йшов.
Незримий бій добра і зла, життя і смерті,
Одвічна рать думок і дій, – душі тягар.
Наш рід людський з доріг земних не буде стертий,
Допоки жевріє в серцях любові дар.
Любові дар – один із тих, які Всевишній
В наш перший подих при народженні вмістив.
У пух і прах стираєм світ – незрячі й грішні:
В душі легенях проростає хрипом пил.
Душевним хрипом відкриваємо шлях вітру:
Впустити легко, а позбутися – ніяк,
Лише любов, як посланець Добра та Світла,
Лихим потокам обірве до серця шлях.
