Зоря у вечірньому небі...
Навкруг міська тишина...
Бокал вина і думка про тебе...
Горіла свічка з ароматом бузка...
Давно не писались слова...
Давно не звертався віршами...
Кохав я буденно без тями...
Та сум за тобою зірвав з ланцюга...
У спогадах ніжних, у цих почуттях,
Ти поряд навіки у серці лишилась...
Я знаю, я вірю, що скоро...
Слова перетворяться в дію.
Я пригорну тебе міцно до серця,
Я прошепочу на вушко : "Люблю!".
І серце заб'ється, неначе вперше...
Кохану за ручку я знову візьму.
Задув вітер світло, що спогад нагнало,
Спустів бокал налитий вином.
А я вдячний Богу, за свою кохану,
За ніжність і за її щиру любов.
