"Чарівній жінці, коханій дружині, люблячій матері" - Діані Близнюк
Кричу в душі, перед тобою - каюсь.
У всіх о тих, спричинених гріхах.
У тих гріхах, що клав на твої руки.
О ту всю ненависть, і весь той страх...
Не зустрічалось у моїм житті - сильніших,
Хто б міг, постати рівнею тобі!
Ти мила мати - що кохає вічно.
Найкраща жінка, в світі білім цім!
Пробач мене,за злісні, чорні біди,
Які труситись жахом - змусили тоді.
Що не давали спати,хоч і ще не сива.
А вже набив я, цвяхів у твої душі!
Та до останнього - ти навіть зараз віриш,
А може це все тільки уві сні?!
Що прийде час і будеш ти щаслива.
Нарешті зможеш жити як і всі.
Та де ж той батько що кохає сина?
Де люблячий той щирий, чоловік?
Невже забув, - заради чого бились?
Небесний Дар отих,накоханих плодів.
Ми простягли до "ненависті" руки,
Яка затьмарила навіки все святе.
О те святе - усе, що мало бути,
Чого нема - та ми його знайдем!
Давай же разом станемо навпроти,
На мить поринемо в минуле чарівне.
Туди де я знайшов твої прекрасні очі.
Там де Дніпро лежить - він пам'ятає все.