Недо-чоловік
Яким би не був твій фарт і везіння
Прийде і твій час збирати каміння
Стане життя твоє все - руїна
Бумеранг повертається - без вазеліна
Буде той час в який ти згадаєш,
Що ти ще дитину на світі маєш.
Життя є мінливе і довга дорога
Прийдеш ще до дочки своєї порога.
Прийдеш ти звісно, у надії,
що в силах зрушити бар"єр
Приїдеш та звісно, не подумав :
"Єй, хлопче, хто ти їй тепер?"
І сподівайся лиш на чудо,
Для неї ти – простий Іуда
Робив все як казала блядь
"Покинь дитя на інших дядь"
Авжеж вона тебе впізнає, але і не покаже вид
І знаєш що ти враз відчуєш ? - Стид!
Бо навіть звірі із гнізда
Не викидають дитинча
І зрозумієш, ти – ніхто, і інший тато є давно
Який вкладав у неї то, що тобі з роду не дано
Який від щирості й любові
Став рідним, хоч і не по крові.
Його лиш татком називає,
Про неї він усе то знає,
Що знає батько про дітей...
Що розчарує, полюбляє, кутки душі її алей.
Можна довго говорить зайвих слів багато
І хоч що кому кажи, а не став ти татом.
Ти скоїв вчинок, точніше варварсто
Зробив шедевр та відказався від авторства.
Кожен твій вчинок має вагомість
Все що зробив повернеться натомість
І буде висіть на тобі весь вік
Яскравий ярлик –«НЕДО-чоловік».