(Троянди бавляться в "Женчика").
Хор Гаремних Троянд(співаючи, імітує):– "Женчичок-бренчичок вилітає,
високо ніженьку підіймає...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!
Ой до схід сонечка женчик схопивсь,
росою чистою женчик умивсь...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!
Зелене житечко в полі він жав,
зранку до вечора не спочивав...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!"(Над Гаремним Садом панує настрій "обжинок". Одна забава замінює іншу...)"Попід хазяйські лози
скакали дикі кози:
то в гору, то в долину,
то в рожу, то в калину...
А за ними козенята
поламали ноженята..."
(Дівчата скачуть змійкою, імітуючи "диких кіз". Окрема пара пропускає їх крізь "ворота" своїх рук. На останніх словах руки опускаються і в "сильце" потрапляє чергова "кізонька".
...Обжинковою "Кізонькою" в умовному "сильці" трояндових стебел-рук опиняється Троянда з Фонтану Сліз, її Льолю окрасила осінь двома фарбами – жовтою і багряною!)
Голос Троянди з Фонтану Сліз:
– Прийміть мене у гурт... Я – не тутешня.
Квіткове багатоголосся:
– Ти, наче, осінь... краса...
– ...Ох, сердешня!..
Голос Троянди з Фонтану Сліз:
– Мене сюди, мов тать, вітрець приніс...
Низький уклін вам від Фонтану Сліз*121.
(Кланяється навзаєм)Квіткове багатоголосся(довкола Троянди у Красій Льолі):
– А де ж твій грунт?..
– і де... земний твій рай?..
Голос Троянди з Фонтану Сліз:
– ...Аж ген в Криму стоїть Бахчисарай...
Ген там і Сад, і Замок, і Альтанка...
Голос Гаремної Троянди:
– А хто твій рід?..
Голос Троянди з Фонтану Сліз:
– Я – галицька шляхтанка...
Ми в льолях поруч бігали малі
стежками Королівської Землі,
і сяла нам з небес Ясна Лелія...
(на правах обжинкової "Кізоньки")
...Дай, Біг, овес!..
(Осипає Гаремних Троянд зерном з обжинків)
...Потоцька я... Марія...
Хор Гаремних Троянд(під зливою з обжинкового зерна):
– ...Дай, Біг, овес! – на стежки наших втеч...
Голос Гаремної Троянди:
– А як ти звалась тут?..
Голос Троянди з Фонтану Сліз:
– ...Діляр'-Бікеч...
Мене привів до царственних алей
татарський хан... мій пан – Керім-Гірей*122 –
і я при нім розвилась і розцвила...
Аллах Акбар!.. бо я його любила!
Голос Гаремної Троянди:
– Блаженна... обійшла тебе наруга!..
Голос Троянди з Фонтану Сліз:
– Блаженна?.. Ні... Мене убила друга...*123
А що в кохання серце не слабе –
Керім-Гірей звелів звести дюрбе*124
у тишині квітучій свого раю –
... і стала я Сльозою Хан-Сараю...*125
Моя вода проймає, наче біль...
Прийди... Відпий... Я – келих Сенсебіль*126.
Хор Гаремних Троянд:
– Прийди... Відпий... і стань як перволіс –
корінням із Душі Фонтану Сліз...
Голос Троянди з Фонтану Сліз:
– ...Відпий свій біль – і спрагу упразни –
я Сенсебіль... з Червіні й Жовтизни.
ПРИМІТКИ
121 Фонтан Сліз збудовано в Бахчисараї (1764), поруч мавзолею улюбленої жінки кримського хана Діляри-Бікеч, якою була шляхтанка з магнатської родини Потоцьких. Ми прихильні до версії, що йдеться про родину Потоцьких, яка оселилась в Галичині, а не про маєтних володарів Умані. Саме з Галичини могли викрасти татари-людолови Марію – майбутню "Діляри-Бікеч", бо в сер. XVIII ст. (історично зафіксовано) відбулося і кілька їх нападів на Королівську Землю (себто на землю Західної України).
122 Керім-Гірей – володар Бахчисараю на час описуваних подій. Столиця Кримського Ханства Гіреїв – Бахчисарай – прославилася за Керім-Гірея, завдяки трагічній історії його кохання до Марії Потоцької.
123 Марія Потоцька – Діляри-Бікеч – загинула від руки суперниці. 1764 р.
124 Дюрбе – з татарського, мавзолей. "Дюрбе" Діляри-Бікеч збудовано на кладовищі в південній частині ханського гарему "Хан-Сараю" – у вигляді восьмигранника з куполом, покритим листами свинцю. Купол увінчав кований золотом напівмісяць на шарах.
125 Так Керім-Гірей увіковічнив своє кохання до Діляри-Бікеч, оплакуючи її сльозами Фонтану Сліз.
126 Нижній надпис "Фонтану Сліз" (витяг з Корану): "Там праведні будуть пити воду з джерела, що називається Сенсебіль, Фонтан Сліз". "Сенсебіль" – одне з райських джерел, з котрого п'ють воду душі праведних мусульман, що впали за віру Аллаха.
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)
...ні, буде тільки нарис "Квітучі миті В'янучих Троянд" - це історичний фундамент, з якого писана драма. У виданні - це передмова...
Доля драми така: писана на початку 90-их, вийшла друком 2014-му мізерним тиражем. Практично,її український читач не знає...