«Ах, тут,
На краю Батьківщини,
Пив я вино.
Неначе сьорбав
Осад печалі…»
(Ісікава Такубоку)
Тезці і побратиму,
людині і повелителю блискавок. Щиро.
На краю Батьківщини
Там – на кресах,
Де вітер залізний
Лишає присмак вина
У кожному ковтку подихів,
На межі Вітчизни,
Дідизни, чужим глитаєм шматованої,
Ми пили вино:
Гірке, полинове:
Щодня повітря ковтаючи
Навпіл з димом-саваном:
На кресах
Моїх степів синьооких
Зазирав у душі наші бурлацькі
Час оком відьми кипчацької,
Босоркані волохатих номадів,
Оком камінної баби сарматів-кобилоїдів.
Там, під небом китайської порцеляни,
Що тріскалась
Мереживом Арахни-злодійки,
На кресах Вітчизни
Лезом ножа з ран своїх виймаючи скалки
Епохи-потворки,
Ми пили вино
Зрадливої жінки-осені,
У вени вбираючи
Воду ріки мідної,
І несли вулики
Бджіл гостродзьобих –
Туди – за піраміди чорні.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720515 - ну як я могла не прочитати твір з такою ж назвою? Хоча Ваш про інше ... До речі, мій друг, Володя Базар, так і підписав свій воєнний вірш: "с. Мирне, на краю цивілізації". Він би Вас зрозумів. А про що його вірш... Певне, треба мені тут зробити папку з віршами моїх друзів, які увійшли до моєї збірки. Авторів, багато з яких немає на цьому сайті і на сайтах поезії взагалі. До речі, чи можу я подарувати Вам збірку? Прийміть. Будь ласка...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Залюбки почитаю Ваші твори. Я ВАм теж хотів би вислати в подарунок свою останню книгу, що називається "Книга руїн" - не так давно нарешті вийшла друком....
...нема ніяких заборол і вказівок для авторського поетичного голосу мені дуже близька Ваша поетика (вона чимось перегукується з Шоном Маклехом)
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таке порівняння! Шон - це мій старий друг - я редагував його книгу, часто редагую його твори, інколи пишему в співавторстві. Буваю у нього в гостях в Дубліні.