Ти – рідна моя мати, Україно,
Що вдихнула у мене життя,
І тільки ти, єдина Батьківщино,
Адже я твоє, мила, дитя.
Я – мовби та зернина, що на полі,
Насінина немов золота,
Ти – теплий дощ цілющий, що поволі
Мої спраглі змочує вуста.
Ти − світле, синє небо чисте,
Що птахів всіх до себе манить,
Я – зірка в ньому промениста,
Що добром в серці вічно горить.
Ти − пишне та широке море,
Я – стрімка, рвучка хвиля твоя,
Яка змиває геть все горе,
Посіваючи гідні чуття.
Ти – міць-гора могутня, височезна,
Я − твій, люба, малий камінець.
В душі моїй ніколи, ні, не щезне
Твій любові палкий промінець.
Ти – квітка запашна вабна барвиста,
А пелюсток тонкий твій – то я.
Моя любов до тебе пломениста
Лине пристрасно, нене моя.
Навіки я з тобою сполучився,
Я живу у тобі, ти – в мені,
Звеличую той час, як народився,
Ті яснії та лагідні дні.
Євген Ковальчук, жовтень, 2009 рік
ID:
750003
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 10.09.2017 12:28:46
© дата внесення змiн: 10.09.2017 12:28:46
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
