Даремно персеїди падали, даремно небо обпекли!
Не загадала я бажань. Я їх боюсь…
А люди… люди нас чужими нареки,
Гадають…, оминем ми так гірких спокус.
І зорі, й небо, … – всі шепочуться про нас.
А ми хітон мовчання знову одягли…
Ми уникаєм поглядів, дзвінків і зайвих фраз,
Аби нас почуття не розп’яли.
Так ліпше всім! Не правда! Ліпше всім!
Ніяких мрій! І сни заборонить!
Не бачить зорі, що летять..,
а, втім…
Нехай в мені любов моя болить.
Нехай пече, щоб знати, що іще жива!
Що мрії мої в неба на руках…,
...............................................................
А на устах печуть несказані слова…,
А на руках моїх - любов-безкрилий птах…
27.08…