Вже не одне зняли кіно
І пісня не одна з’явилась
Про тих, що згинули в АТО –
Печаль в серця наші вселилась.
Лампадки вогник догоряв
І музика сумна звучала,
Та в залі кожен відчував,
Як мати сльози витирала.
Вона вдивлялася в екран,
Шукала милі, рідні очі.
Болить душа її від ран,
Побачить сина ще раз хоче.
Знайомі риси на лиці
І посмішку таку вродливу,
Ще родимку, що на щоці -
Вона була така зваблива.
Нема тепер у неї сина:
Пішов у вічність, не вернеться.
Загинула її дитина
І біль у серці не минеться.
Хай проклята буде війна!
За що така нам Божа кара?!
Лиш горе й біль несе вона.
Хай щезне геть війна-примара.
Знайте, синочки дорогі,
Що полягли за Батьківщину -
Зведуть стіну бійці живі
І захистять нам Україну.
Болем пронизаний вірш. Нещодавно розмістила свій вірш тут і в Фейсбуці"Я проклинаю", за який мене трохи покритикували, мовляв треба легше з такими словами. А хто з них розуміє, що відчуває мати, котра втратила дитину? http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760801
Дуже жаль молодих людей і їх рідних. 
