Мій світ вибухає
Немає в ньому надії
Ми так віримо, що правди ніхто не знає
Звязані між собою спонтанні події
І ти зрозумієш, як завжди, все не так
Твій ланцюг розтягнутий на максимум
Аромат мрій, та не свободи знак
Переповнений акваріум
Ми ладні вірити у все про що говорять
Підказок не треба, я знаю як вони думають
Пекло чи рай, за крок, просто поряд
Немає тих хто спострігають
Твій поводок розтягнутий на все
Ржаві ланцюги бють у висок
Куди веде це шосе
Максимум один крок
Що якщо ми без віри
Світ не злий, його змінюють люди
Тут немає довіри, та я повірив
Бога нема, та він всюди?
Небо не бачить нас серед вікон і стін
Сьогодні я просто чорна тінь
Я не хочу літати
Тільки небо обійняти
І ти зрозумієш все не так
Так подобаєься віри терпкий смак
Я говорив не про це
Та немає більше сенсу, все.
Щасливий квиток, мрії що збуваються
Руки в кров, повітря дике
Твої причини ніколи не кінчаються
Вмри, помирай тихо
Випаровується моє життя
Дим замінив всі почуття
Місто їсть мене заживо
Ні, серце не зажило
Його більше немає, тільки не для вас
Я буду тратити, я буду вбивати, ваш дорогоцінний час
Я в чорному та не в траурі
Це не мої похорони там були
Підточив свої дикі пазурі
А мрії давно вже пішли
І стоячи на колінах ти зрозумієш все не так
Я хотів тільки бачити небо
Присмак віри, крові смак
Це все для нас так і треба
Грішні всі, та гріх це жити
Святих немає
Я стану більше пити
Сенсу у ваших життях так і немає
Цілий світ не поміщається на папері
Ти постукай і я відкрию двері
Будинок на будинку, холодний бетон
Я більше не потривожу твій сон
Ласкаво просимо до пекла
Реальність це найгірше в житті
Не обійняти більше неба
Воно пропало у майбутті
У всьому винні ці туманні вулиці
Та що буде якщо мрії збудуться
І ти зрозумів усе не так
Віра в життя хвороба, рак
Я працював над собою цілий рік
Деградував всіма можливими методами
В кінці життя тільки невпевнений надійний крик
Життя так і не стало на гору сходами
І все це набридло, ти зрозумів усе не так
Навколо тільки морок й страх
Ласкаво просимо в пекло
Собори, молитви, ікони
Стоячи на колінах ти так щиро шепотів
Та бога більше немає, даремні твої поклони
Невпевнені раби обставин
Ми не допустим у сенсі прогавин
Ласкаво просимо до пекла
Немає більше того неба...
Прочитав Ваші декілька творів. Вони ліричні, та весь час такі - наче всім слід скоїти саме зараз суїцид. За техніку викладання творів поки не буду писати. Це не дуже важливе. Аде важливо, щоб читалося не смертю. І Кінг пише суворі речі, але вони продовжують життя. Уявіть, що Вашій доньці, чи Вашій мамі таке навіюють щоденно... Твір - буде сильним - за багатьох обставин, чи їх відсутність. Але не можна чужу дитину скликати до самогубства через свої проблеми, бо вона ще може стати акторкою відомою, найкращим менеджером, найкращою супружницею для свого чоловіка(як приклад). Те, що приходить у голову - не є те, що слід завжди сіяти у світ.(як Ви і прохали - трошки Ваші твори зачитав)