Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Marika: Не кажи - ВІРШ

logo
Marika: Не кажи - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Не кажи

	                                                                            
                 	         	                                                      І роки ідуть і забути впору. 
                                                                                    І летять птахи — за міста й світи.
		                                                                   Та живуть у грудях блакитні гори. 
                                                                                   Все ж живуть. А значить пора іти.



Кілометри сотень доріг і вулиць розплетуться косами між зірок, я б пішла за ними та й не вернулась, полетіла б зграєю ластівок. Їм не треба дому, їм хмар достатньо, розсікають крила вітри й світи… Я така ж як ви, я вже майже здатна залишити все і вперед іти. Я стомилась просто — усе по колу, на стіні акрилом руденький кіт…

А у клітці ребер — зелені крони, проглядають віттям своїм на світ.

											*	*	*

Я була малою і щось там сталось. Не згадати давню оту біду, тільки враз приснилося (може, здалось?) — сосни-свічі вбрані в шорстку кору.
Дивний ліс то був — ні людей, ні птиці — янтареві краплі і неба синь… Під ногами глиці ворсинки-спиці… Павутинки срібні і дзвін вершин… Там немає злості і зла немає, тепла хвоя, сонце і вітру спів…

Я туди хотіла, немов до раю із холодних мокрих лютневих днів.

Я туди хотіла і ліс озвався. Молодим пагінням проріс з грудей. І зостався. Вічно. В мені зостався.

Промінь-ключик від золотих дверей.

Я туди тікала, як було важко. Доки були сили, туди ішла. 

А коли не стало, то серце-пташку залишила там посеред гілля.

											*	*	*


І збігали дні, я уже й забула. І росли роки, як трава росте. Все ставало важче, не все збагнула, а збагнула — пізно і знов не те. Біготня за чимось, робота, справи… Лиш би все спокійно і без сварок…

 Знов по линві йти, не боятись лави, знов зриватись вниз, мов сухий листок, знов згорати там на безглуздий попіл, прокидатись з подивом: бач, жива. Укладати мир і гадати, доки, помирати під черговий скандал…

											*	*	*

Кілометри сотень доріг і вулиць зазирають нишком в моє вікно…
А вони питаються про минуле і шиплять в майбутнє, що я ніхто. А вони розказують про монашок, і про дурку — 
																						де б ще 
																									тобі 
										  						 												  іти…

Закривати очі, молитись важко: «Боже, збережи мене, поможи».

Тут холодний вітер і білі стіни, тут мене нема і мого нема. Повертатись пізно у другу зміну, рано йти зі звичним: «Щасливо, мам». І просити — тільки одне у неба — щоб спокійно, щастя — то вже пусте.

Кореняться сосни у бронхи й вени і шумлять гілками в сплетіннях сфер…

 											*	*	*

Я тебе зустріла погожим ранком. Звідкіля ти, хто ти — не знала ще. Небо розкололося синім дзбанком на «було» і «стало» косим дощем. Ми того не бачили, не збагнули. Ми тоді й не зналися до пуття…

Ну а потім раптом не розминулись всім на зло світанкам і всім ночам.

І за це довіку я вдячна небу, за хвилини радості і журби…

Лиш одне прошу я, як в бога, в тебе: не люби лишень мене, не люби.

Можеш бути лютим, смішним, шаленим, поламати можеш усі мости, тільки слів, що сонцем горять в легенях не кажи, будь ласочка, не кажи. Не давай причини горнутись ближче, не давай повірити, що комусь я потрібна: дивна, смішна, незвична, я ж — як за соломинку — відзовусь. Я боюся — як я боюся, боже! — закохатись в тихе твоє тепло, не знайти у ньому тебе живого. Полюбити дзеркало, може, скло.

Знаєш, я би плакала і сміялась, цілувала тихо у кутик губ, тільки страшно мало мене зосталось, розлечуся в попіл, у тихий звук. Тільки страшно мало на двох тримати, на сніданки, каву, важливе все…

Не кажи, не змушуй мене тікати, хай усе залишиться, так як є.

											*	*	*

Кілометри сотень доріг і вулиць... Ластівки згорають у сяйві сонць.
Я б із ними геть — та й не повернулась… Тільки там немає твоїх долонь.

Тільки там нема… 

І гілля у грудях шурхотить тихесенько: «Не спіши…»

За вікном розкинувся пишний грудень, серце-пташка горнеться до душі.
Надівати крила і не злітати — проростати пір’ям, немов земля, і уже й не знати, а сподіватись, рахувати кроки, що до кінця…

											*	*	*


	      Вітер, стіни — треба, ти знаєш — треба. Тут мене немає, тут наче сном.

	         	 		 Надівати крила 	— 	в порожнє небо…

			 		        Ну а сосни пахнуть твоїм теплом.


											*	*	*

Я прийду, над вечір, можливо, пізно, я вернусь з-за краю, з чужих земель і попрошу тільки одне у міста, зрадженого міста моїх пісень, і попрошу тільки одне у сосон (для крилатих, знаєш, усе мости) —

	ті слова, що раптом приносять осінь 

					не кажи, будь ласочка, 

									промовчи.

ID:  768422
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 27.12.2017 23:52:51
© дата внесення змiн: 14.06.2021 17:50:06
автор: Marika

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (527)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

yaguarondi, 28.12.2017 - 17:28
Велика красива лірична робота give_rose
Невловимо чимось нагадує вірш Грицька Чубая "Чому ж тепер ти знову прилітаєш…"
Траво травице
Будь зеленою
Най буде все як є…
Зорю померлу
Зву із ночі темної кажу
Не треба зоре не спалахуй
Най буде все як є
 
Дантес, 28.12.2017 - 09:33
Захопило-понесло) Приголомшливо, Акварелько 12
Нате Вам купу квіточок: заслужили
flo11 flo11 flo11 flo11 flo11 flo11 flo11
Як завжди, грішите римами (хоч Ви не вважаєте це за гріх)
Але порівняйте:
Я була малою і щось там сталось. Не згадати давню оту біду, тільки враз намарилось (чи приснилось?) — сосни-свічі вбрані в шорстку кору.

Я була малою і щось там сталось. Не згадати давню оту мару, тільки враз наснилося (може, здалось?) — сосни-свічі вбрані в шорстку кору.

Ми тоді й не зналися до пуття…

Ну а потім раптом не розминулись всім на зло світанкам і всім ночам.


І за це довіку я вдячна небу за усі розмови і всі світи…



Лиш одне прошу я, як в бога, в тебе, не люби лишень мене, не люби.


"Ми тоді й не зналися до пуття…

Ну а потім раптом не розминулись всім на зло світанкам і сірим дням.


І за це довіку я вдячна небу за хвилини радості і журби…


Лиш одне прошу я, як в Бога, в тебе, не люби лишень мене, не люби."

Ще пунктуацію поправити місцями - і готовий черговий акварельний шедевр smile
 
Akvarel' відповів на коментар Дантес, 28.12.2017 - 11:54
Дантееесеее tongue Я вас обожнюю))) Якщо ще із пунктуацією поможете - ціни вим не буде give_rose

За гріх вважаю і по можливості виправляю, інша справа, що не завжди мене стає на оті виправлення. Очі то замилюються apple

Спасибі)
 
Дантес відповів на коментар Marika, 28.12.2017 - 12:05
Там і з римами я тільки зачепився, для прикладу, а пунктуація - то найпростіше)
От трохи розкручуся з роботою і ще гляну. Напевне, в пошті зручніше?
give_rose
 
Ulcus відповів на коментар Дантес, 28.12.2017 - 11:55
а ви ще й поетичний редактор? оце тааак... tongue biggrin
 
Дантес відповів на коментар Ulcus, 28.12.2017 - 12:01
Я, між іншим, ще й на машинці можу... apple
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: