Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Зозулі крик - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ yaguarondi, 26.01.2018 - 02:22
Голос зозулі морозить душу. Дуже красивий вірш, але й наймоторошніше "ку-ку" з усіх почутих А я иду, где ничего не надо, Где самый милый спутник — только тень, И веет ветер из глухого сада, А под ногой могильная ступень.(С) Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний відгук! В японіє є така легенда: коли людина помирає, то її душа летить над гірськими стежками, а слідом за нею летить зозулі крик...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за такий відгук!
|
|
|