Ну, а далі - лише обирай, хто заплаче у слід,
І у затінку пагорбів мовчки стоятиме вічно.
Ось і сонце проходить останній (для тебе) зеніт,
Щоб тебе засліпити. Рукою прикриєш обличчя.
Ось і темрява, друже, - за мить від закритих очей.
Позолоти опали: так легше зробити свій вибір,
Осягнути усю незбагненну природу речей,
І зустріти Його, що на зустріч напевно вже вибіг.
Як єднання епох: раз на всю безкінечність часів.
Ти його не впізнав, бо спочатку потрібно - пізнати.
Та забулося все: що хотів, у що вірив, що вмів.
Значить ти вже прийшов - це і є твій черговий Початок.
