Дивитись ворогові у вічі,
Навіть, не страшно - ти повір.
Страшніше, майже, вдвічі,
Іти йому наперекір.
І ти ідеш, так швидко йдеш,
Та час спливає так повільно,
Ти набираєш обертів - женеш,
Та плин часу шепнув: "Стабільно".
І ворога того ти не боїшся,
І бачиш ти його щодня,
Та не здолаєш ти його - змирися,
Тебе не вистачить. Дурня!
Дурня, що сильні духом?
Дурня, що під самим вухом,
Гармати ревом розривались?
Ні! Дивитись ворогові у вічі,
Зовсім не страшно - ти повір.
Страшніше, майже, вдвічі,
Його здолати і, наперекір...
Наперекір йому, радіти і сміятись.
Відчути перемоги насолоду, ейфорію,
Того, що ти із гордістю можеш назватись...
Назватись тим, хто подолав ворожу течію.
02.02.2018 р.
ID:
780837
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.03.2018 19:54:57
© дата внесення змiн: 12.09.2020 20:09:41
автор: Олен вчитель
Вкажіть причину вашої скарги
|
