Недовчився "поет" у школі,
Українську не вивчив мову,
Тільки суржик у нього кволий,
Цим хизується у розмові.
Перекручує мову за змістом,
Нівелює і деформує,
Бо не хоче він знати істин,
І свій розвиток теж гальмує.
Не засмічуйте суржиком мову,
Бо це явище нездорове.
Півбіди, якщо у розмові,
А поет коли пише - горе.
Ви праві, пані Світлано, це не правильно і аж ніяк не красиво. Хоч є люди, які свідомо це роблять, відстоюючи думку, про те що в цьому є якась привабливість. Ніяк не зрозумію в чому саме. Як на мене, то це називається "калічити мову". Вірш дуже сподобався! І тема актуальна. Спасибі!
Щиро дякую за розуміння. Тим людям, що відстоюють свою думку про привабливість суржика просто ліньки удосконалювати свою мову, так їм легше, але людина скільки живе, стільки має працювати над собою, звичайно, це нелегко, але ж що ми залишимо молодому поколінню це дуже важливо: засмічену суржиком чи чисту літературну мову.
Я теж стараюсь.))) І не тільки на півночі України, а скрізь ця хвороба. Розмова розмовою, а ось писати всі маємо тільки літературною мовою, бо нас читає молодь. Дуже дякую за розуміння і квіти. А Вас чаєм пригощаю... Гарного дня!