Мелодія кохання лунала крізь роки,
У вірності клялися жінки й чоловіки.
Могутні та красиві, вони були тоді,
Тепер же майже сиві, та трішечки бліді.
На захист Батьківщина покликала усіх,
На фронт всі поспішали, лунали плач та сміх.
Ніхто тоді не думав, що багатьох із них,
Ніколи не побачять ні мертвих ні живих.
Війна страшне робила із долями людей,
Мільони залишила сиротами дітей.
Могутні та красиві, не всі прийшли з війни,
Скалічені та сиві, нескорені сини.
Велика перемога всіх об’єднала нас,
Ми жили у мирі й радості, тривалий, довгий час.
Мелодія кохання лунає крізь роки,
Знов у вірності клянуться жінки й чоловіки.