У цьому сні я не міг перейти міст,
я двічі падав у воду,
фігура ловила дитину, що топилась
як майбутнє верблюжого ока,
натомість винурювала зіпсута лялька,
я не знав як перейти міст,
я хотів покинути це місто,
щоб скоріш знайти тебе
й видихнути приховану іскру.
В дійсності я чекав два роки,
а може і більше,
я чекав на цей день розчарування,
щоб обійняти тебе міцно,
проте, коли мить настала,
я раптово злякався й випустив
твій погляд,
ти засвідчила – ми незнайомці
проте хотілось вірити,
що
ми
ближчі,
аніж холодні зірки із різних галактик.
я не мовив важливого,
воно б просто втекло
й витекло
як вода з орхідей,
залишило б нас
наодинці
з днем
невпізнаного трупа любові.
