|
Погляд на мудрість.
Притчі про старість.
Хто найстаріший
Один чоловік дуже боявся старості і з жахом думав: «Невже до старості мій мозок поглупіє, тіло одряхліє, і я не зможу насолоджуватися життям ?!»
Чоловік випробував різні засоби, які зберігають молодість, але нічого не допомагало. Одного разу він почув, що є місто мудреців, в якому люди не старіють. Став чоловік у всіх питати, як знайти це місто.
- Місто мудреців знайти нескладно, але потрапити в нього важко. Біля воріт міста стоїть сторожа. Вона не впускає в місто старих, - сказали люди.
- Я ще не старий, - зауважив чоловік.
Він розпитав дорогу і відправився в шлях. Довго чи недовго він йшов, але прийшов в місто мудреців. Попереду нього до воріт підійшов древній старець. Варта про щось запитала старого і пропустила його.
«Раз таких старих пускають, мене тим більше пустять», - зрадів чоловік і побіг до воріт.
- Навіщо йдеш у місто мудреців? - запитала варта, загородивши дорогу.
- Я хочу знайти засіб, який дозволить мені молодим залишатися і життям насолоджуватися, - відповів чоловік
- Проходь повз, старих пускати не велено, - відповіли стражники.
- Ви тільки що старого пропустили, - обурився чоловік.
- У нашому місті вік молодістю розуму і духу вимірюється. Цей старий велику книгу пише. Розум його молодий, а дух ясний, - пояснили стражники.
- Він у два рази старший за мене. Як може його розум молодше мого бути ?! - заперечив чоловік.
Чим старша людина, що живе духовною життям, тим молодше і ширше його розум, тим ясніше свідомість, - відповіли стражники і зачинили ворота перед чоловіком.
Немає часу старіти
дзенських притча
Чаньский наставник Дачжі перебував у мандрах і вченні більше 20 років і, нарешті, повернувся до свого Вчителя Фогуану.
- Минуло 20 років, а ваше тіло, як і раніше здорово і міцно! - звернувся з поклоном до молодого вчителя Дачжі.
- Дійсно, в повному порядку! Я проповідував і роз'яснював Вчення, переписував канони і так проводив кожен день. Будучи постійно зайнятим, я відчував себе цілком щасливим, - відповів Фогуан.
- Ви весь цей час були настільки зайняті! Учитель, як же ви зовсім не постаріли? - запитав Дачжі.
- Не було часу старіти! - відповів Фогуан.
Спосіб життя Горгия
Грецька притча
Одного разу Горгия запитали:
- При якому способі життя досяг ти настільки глибокої старості?
Горгій відповідав:
- Нічого ніколи я не робив для одного лише задоволення.
Від старості
Один старий прийшов до лікаря.
- Я дуже хворий, доктор. Погано став бачити, і сльози течуть з очей моїх ...
- Це від старості, вельмишановний, - сказав лікар.
- Ще у мене спина болить і ломить, - продовжував скаржитися старий.
- Від старості ниє твоя спина.
- Їжа мені про запас не йде, - Не вгамовувався старий. - Важкий кашель ... Дихаю я насилу.
- Так, батько. Сто подарунків приносить нам з собою старість, - відповідав лікар.
- Та ти дурень і невіглас! - закричав старий. - Мудрий лікар завжди зможе вилікувати ліками будь-яку хворобу! Ти ж - неук і самозванець!
- І це від старості, шановний, - відповів лікар. - Скажу, мабуть тобі, що і дратівливість твоя - від старості.
Плата батькам
християнська притча
Якийсь мирянин сказав старцеві:
- Батюшка, батьки мої все бідкаються і бурмочуть, жити спокійно не дають. Видно, від старості у них розум за розум зайшов. Не можу я більше цього виносити! Чи не відправити їх в богоугодний заклад?
- Розумію, важко тобі, - похитав головою старець, - але подумай, коли ти був в колисці, адже теж, мабуть, день і ніч хникав, та й великим розумом не відрізнявся. А батько з матір'ю брали тебе на руки і пестили ніжно, з любов'ю. Вони швидше з життям б розлучилися, ніж з тобою. І чим же ти тепер хочеш їм відплатити?
Старість - не риса характеру
У сквері на лавці сидів дідок і відпочивав. Через деякий час на цю ж лавку сіли два молодих хлопця. Вони не звертали уваги на поруч сидячого старого і продовжували розмовляти про своє.
- Молоді люди, не хочу заважати вашій бесіді ... - ввічливо звернувся до них старий.
- Ну так і не заважай, - перервав його один з молодих людей.
- Не поважаєте ви старих ...
- А за що вас поважати-то? Ти б, дід, йшов звідси, а то не продихнути!
Старий, негайно, підвівся, спершись на свою палицю, і відповів:
- Я вже, і правда, скоро піду. А ось вам, молоді люди, хочу побажати довголіття ...
Син і старий батько
албанська притча
У старі часи в оном місті існував такий звичай: топити людей похилого віку. Постаріє господар будинку, син бере його за руку, веде і скидає з берега в воду.
У одного юнака постарів батько, і юнак сказав йому:
- Йдемо зі мною, батько, ти вже постарів, і прийшов час тебе втопити.
Нічого не вдієш, оговтався нещасний старий в свою останню дорогу. Привів його син на високий берег річки. Але тільки-но він зібрався зіштовхнути батька з обриву в воду, як той почав благати:
Прошу тебе, сину, не топи мене на цьому ж місці.
Почувши ці слова, юнак замислився і сказав собі:
- Мій батько теж втопив свого батька, та ще на цьому ж самому місці. Стало бути, коли я постарію, мій син теж тут втопить мене?
І він пощадив батька, відвів назад додому і став годувати і піклуватися про нього до самої смерті. Про цей випадок незабаром дізналося все місто, і його жителі перестали топити своїх старих.
Вчитися ніколи не пізно
Коли до старого вчителя музики прийшов новий учень, всі діти розсміялися.
- Ви не туди потрапили, дідусь! - крикнув хтось.
- Тихо, діти. Знайомтеся, це дідусь Бао. Колись у мене вчилися його діти. Вони давно виросли і стали відомими людьми. Тепер Бао не треба працювати, і він хоче здійснити свою мрію - навчитися грати на флейті, - пояснив учитель.
- Хіба старі можуть вчитися? - здивувалися діти.
- У вченні неважливо - молодий чи старий, осягнеш - і станеш майстром, - відповів учитель.
Спочатку діти сміялися над Бао, але незабаром старий навчився грати на флейті так, що вчитель став давати йому окремі уроки.
Минуло два роки. Флейтиста Бао, як його тепер стали називати, запрошували в багато будинків з концертами, хоча він ще вважався учнем.
- Цього року замість заключного іспиту кращі учні виступатимуть на конкурсі флейтистів в столиці, - оголосив один раз учитель.
- А дідусь Бао теж поїде? - поцікавилися хлопці.
- Звичайно, він же наш найкращий учень. Це буде його іспит на звання музиканта.
Почесними гостями конкурсу були король з королевою. Вони приготували приз для кращого музиканта - золоту флейту.
Коли підійшла черга Бао, його не хотіли пускати на сцену.
- Ви не туди потрапили, дідусь, це конкурс учнів! - сказали йому.
- А я учень! - гордо відповів дідусь Бао. Своєю грою він заворожив весь зал. Навіть король і королева встали, аплодуючи йому.
Коли дідуся Бао вручили золоту флейту, його вчитель сказав:
- У вченні неважливо - молодий чи старий, осягнеш - і станеш майстром.
У кого багато недоліків?
Найбільше онук любив дідуся. Дід дізнавався по голосам птахів і вмів робити дерев'яні дудочки. Ще дід побудував для онука маленьку водяний млин на струмку. Увечері, сидячи на лавочці біля будинку, дід розповідав онукові історії про своє життя. Про те, як він видобував вугілля, був солдатом і будував дорогу в пустелі. Згадуючи свою молодість, дід немов сам молодшав. Очі його виблискували, і він, розмахуючи руками, пояснював онукові, як потрібно шукати воду в пустелі.
Але вдома дід ставав тихим. Коли дід і онук входили в будинок, мати хлопчика сердито говорила:
- Знову принесли бруд. Мийте руки і сідайте вечеряти.
Дід з онуком слухняно виходили на ганок і обтрушували пил з босих ніг. Потім онук лив воду з глечика на коричневі зморшкуваті руки діда. Той старанно тер їх, але руки від цього не ставали світліше. Мама лаяла дідуся за все: за шаркающую ходу, за крихти, які він кидав на підлогу, за його розповіді.
Ви, дід, псуєте мого сина своїми дурними розповідями! - сказала одного разу мама.
- Життя людини не може бути дурним, якщо він побудував будинок, виростив дерево і виховав сина. Я багато будинків побудував і дерев посадив, і трьох синів виховав, - ображено відповів дід.
- І купу недоліків набули, - уїдливо зауважила мама.
- Дідусь, чому у деяких дорослих буває багато недоліків? - запитав онук.
- Багато недоліків завжди бачать в тих, кого мало люблять, - зітхнувши, відповів дід, і мама чомусь почервоніла.
Переклала з російської мови.
10.05.18 8.40
ID:
791142
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.05.2018 17:02:05
© дата внесення змiн: 22.08.2019 20:06:12
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щиро дякую!
