На листочки – щёки
липы молодой
тёплый дождик лёгкий
капает слезой.
Не на шутку видно,
разошёлся дождь.
Будто от обиды
бьётся в липе дрожь.
Усмехнулся дождик –
где твоя печаль?
Горя нет здесь тоже.
Как тебя мне жаль.
Радуюсь я лету.
Землю увлажнить
нужно. Вот и с веток
нужно пыль мне смыть.
Липа, ты не бойся
капелек моих.
Лучше-ка умойся.
Скоро дождик стих.
Липа улыбнулась –
правда, хорошо.
Ветви разогнула.
Щёчки – будто шёлк.
Заиграла с ветром,
мягко шелестит.
Ах, спасибо лету.
К нам оно спешит.
15.05.18 г.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791599
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський
По щоках-листочках
Молодої липи
Теплий літній дощик
Взявся сльози лити.
Не на жарт розплакавсь,
Ридає і хлипа,
Мокра-мокра стала
Уже всенька липа.
-Трапилося може
Яке в тебе лихо?
Усміхнувся дощик
І промовив стиха:
-Радості це сльози,
Тішуся я літу,
Землю слід зволожить,
Щоб їй легше дихать.
А моїх краплинок
Липка не боїться,
В таку спеку літню
Скупатись хотіла.
Вмила своє личко
Гарненько-гарненько
І листочки-щічки
Чистенькі й свіженькі
Бавляться із вітром,
Гойдаються легко
Та дякують літу,
Що так ніжно пестить.
14.05.18 г.