Весною і восени днів багато погожих.
На гору тоді ми йдемо і творимо там вірші.
Минаємо хату - господар до себе кличе.
Вино достигає - і тут же п'ється воно.
У полі труди скінчивши, розходимося по домівках.
Додому вернувшись, ми думаємо про товаришів.
А друга згадавши халат накидаємо спішно
і у бесідах ненудних, не помічаємо довгих годин.
Життя в отаких-от турботах, а чи не краще за інше?
Чи спалахне бажання, покинувши його, піти?
Одяг та їжа, до того ж, завжди трудів вимагають.
На оранці праця важка в оману не заведе!
