Коли працюючий під доброго чаклун
Дарує квіти дійсно щасливій парі,
То він заздалегідь поставив вже чавун,
А в ньому заздрості чорне зло запарив.
Його усмішка сяє мов повний Місяць,
Його вуста, слова так медово раді!
Та він ховає погляд, мов та дівиця,
Що курей краде у голови сільради.
Юнка його сексуальне не цікавить,
Та і юнак йому тридцять раз наснився!
Заради своєї втіхи він лукавить –
В руйнації Щастя він давно упився.
Знає: Кара за потрави неминуча.
Його життя – вузол садомазохізму.
Та існування його зі Злом в співзвуччі,
Бо він, бач!, є ворог матеріалізму.
22.05.2018
К.