ЗАЗОРІЛИ МАКИ ЧЕРВОНІ
Запломеніли червоні маки у полі
польові квіти, незрівнянної краси
Немов козак у квітці пелюстковій
Воскреснув ,і ожив в житах з роси.
Вчора, йшли з ворогом запеклі бої
Тут, пролив кров віддав своє життя.
А сива мати ,як тополя чекає на межі.
Виглядає , кличе його до рідного села.
Світанки ,їх ніжать на долонях землі
Місяць,раньому паростку співає колискові,
витирає, із очей гірку сльозу із душі.
У честь ,пам'яті ,війни зазоріли як зорі.
Заколисує, вітер маки червоні у житах
а зоряна ніч глибока, як широке море...
ненька рветься до сина у степи ,як птах...
у захмарене небо в тумани на мінне поле.
Мати сива голубка не засне доранку
край вікна жде своє дитя з війни
виглядає, як сонце сходить на світанку
горлицею ,злітає у пекло випалені степи.
Із серця ,сина червоні маки проросли...
у хлібах, зацвіли квітом на полі бою.
їх тисячі, тисячі за Україну полягли,
дочки і сини віддали життя за волю .
Червоні маки зацвіли в честь ,сина ...
словами розмовляє до матері у піснях,
''спи матусю, я на вахті під небом синім
цілую, обнімаю ,дарую квіти у житах''.
Не журись ,рідна мамо, не плач, не ридай!
мене у бій кривавий, покликала мати Україна,
щоб від злих вороженьків захищав рідний край
і в житах дзвеніла, як життя пісня солов'їна.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
