Моє дитинство босоноге промайнуло
в твоїх долонях Земле, сповнених добра.
У кольорових спогадах минулих,-
буяють ніжним цвітом запашні поля.
Свою улюблену стежину споглядаю,
вона обвінчана вся величчю дібров
і досі, я той подих відчуваю,
що надихав мене співати про любов.
Твою красу природну не забути,
бо кожною порою бачу Рай,
очами благодать не осягнути,
моєї радості нестримне почуття.
Палка любов до тебе, рідний краю,
залишиться у серці назавжди!
Нехай людська рука повік оберігає,
не знищуючи райської краси.