Шалена, як бджілка, літаю по квітах.
П’ю щедрий нектар золотої пори.
Шукайте мене, неприкаяну, в літі –
У нас з ним подібні думки й кольори.
Немає зв’язку. Догукатися марно.
Приходьте до мене в квіткові луги.
Тут роси в покосах виблискують гарно.
Тут – річка натхнення і море снаги!
Відкриється справжнє, нетлінне і суще.
Душа празникує, а руки – в труді.
Лелітечко-літечко скороминуще,
Надбаєм з тобою комору плодів.
Таке ти лілове, казкове, медове.
І джмелик поважний, як кум королю!
Усе із кохання, усе із любові,
З сльози дощової і краплі жалю…