Из довоенных переводов
Сергей Жадан
* * *
Я знаю, как всем вам сейчас тяжело.
Каким безутешным кажется изумрудный космос зимы.
Как беззащитно вы себя чувствуете, как одиноко.
Главное – как вам мешают те,
кто берётся лечить ваши души.
Ах, этот печальный, печальный мир взрослых одиноких людей.
Ничего не удаётся поправить, ничему не удаётся помочь.
Никого не удаётся вытянуть из петли, привести в чувство.
Разве что – можно об этом всём написать,
можно сделать из этого литературу.
Поэтому, прежде чем я начну
отрицать твоё существование, Господи.
Прежде чем подожгу серным скепсисом твои небеса.
Прежде чем решительно откажусь от припасённых тобою даров.
Позволь мне поблагодарить тебя за словари рифм.
Благодарю тебя за то, что в этом мире решительных и принципиальных,
тех, кто загоняет себя в капкан, специально для того,
чтобы потом грызть себе заднюю лапу и яростно выть от обиды,
в этом мире тех, кому всегда есть что сказать,
кто никогда не промолчит,
хотя бы что-нибудь можно зарифмовать,
чтобы потом все претензии были именно к рифме.
(Перевод с украинского)
+ + +
Я знаю, як вам усім зараз важко.
Яким невтішним видається смарагдовий космос зими.
Як беззахисно ви почуєтесь, як самотньо.
Головне – як вам заважають ті,
хто береться гоїти ваші душі.
Ах цей печальний, печальний світ дорослих самотніх людей.
Нічого не можна поправити, нічому не можна зарадити.
Нікого не можна витягнути із зашморгу й привести до тями.
Єдине – можна про все це написати,
можна з цього зробити літературу.
Тому, перш ніж я почну
заперечувати твоє існування, Господи.
Перш ніж запалю сірчаним скепсисом твої небеса.
Перш ніж рішуче відмовлюсь від твоїх ощадливих дарів.
Дозволь подякувати тобі за словники рим.
Дякую тобі за те, що в цьому світі принципових і рішучих,
тих, хто заганяє себе в капкан, спеціально для того,
аби потім гризти собі задню лапу, гнівно виючи від обурення,
в цьому світі тих, хто завжди має щось сказати,
хто ніколи не промовчить,
бодай щось можна заримувати,
щоби потім претензії були саме до римування.
