* * *
В золотої осені золота попросимо
І осипле листячком стежку у саду.
В золотої осені дощі впадуть росами
Й дні, що вже збулися, у минуле йдуть.
Сонце визирає, вітер хмари гонить
В золотої осені прямо до зими.
Стоїть сад у задумі, лист останній зронить,
А листки, мов діти, туляться вони
На отій стежині, що в саду блукає,
До землі сирої, щоб їх прийняла.
Пори золотої осінь лиш шукає,
Та усе минеться, яка б не була.
15.11.2015 (Михайло Чир)
