У потязі марево сниться нахабне,
Можливо, на мене так діє той чай.
Але не було там нікого крім тебе,
У сні ти мене повела у свій край.
І в мареві разом ми йшли крізь кордони,
Минали проспекти і вулички мрій.
І десь серед гір, коли візьме морозом,
Прошу, лиш мене біля себе пригрій.
Вибач, що я так багато говорю,
Не розумію як терпиш мене.
Знай, що тепер все по-іншому буде,
Ти говори! Хочу чути тебе.
Десь серед міста за тисячі метрів,
І серед сотні мільйонів людей.
Очі твої віднайду і відверто,
Мовчки зізнаюся їм, що люблю!
Криком освідчуся твоїм колінам,
І прошепочу до твоїх плечей.
Поглядом я обійму твою шию,
І доторкнуся устами лише.
