Десь там, за марами життя,
Десь там, за тінями буття,
Зустрілися чарівні янголята.
Вони неначе сонця немовлята.
У них безмежно-світлі почуття.
Вони балакають про щось.
Шукають начебто когось
Та й сперечаються. З них перший каже:
- Я віднайду! Дідусь вітряк підкаже.
Вітряк товариш мій, так повелось.
- Та ні, не знайдеш ти його,
Хоч й в дідуся питай свого, -
Відповідає другий, - дідко в хмарах,
Але малий у хмарах ще в примарах.
Я запитаю в сонечка мого.
- Не знає сонце, бо воно
Також у небі. Все одно
Знайду я перший. У тітоньки весни
Спитаю, бо та десь в незрадливі сни
Літає, та й відшукає все-одно.
- Чому вважаєш ти, що сни,
То друзі тітоньки весни?
-Тому що друзі, так вона казала,
Й сама про них мені розповідала.
Найкращі друзі в тітоньки вони.
- Ті, що в моря десь на пузі,
Що ховаються у лузі,
Ті, що в небі, у казках, що блукають...
Але ж ті, що людей земних вітають,
Знаєш й сам про те, що ті не друзі.
Я перший янгола знайду.
У ліс зелений я піду.
До дуба-велета. Про все він знає.
Йому чарівна ніч розповідає,
Так! Я до дуба-велета піду...
- А ось і ви! Шукаю вас.
Давно поповнення у нас, -
То янгол третій прилетів й сміється, -
Ваш гомін по усім всесвітті ллється,
А диво всіх захоплює в цей час...
----------
У Раю, де білі крила,
Радість нова звеселила.
В сяйві сонця янголя народилось.
Найпрекраснішим з усіх відродилось.
Й небеса ота краса засліпила.
На Землі, де темні ночі,
Не відкриє янгол очі.
У загубленому світі
Вже не знайде щастя миті,
Й не побачить сни дівочі...
