Звук тиші лунає навколо,
У ньому поранений лиш звір,
Та дихання грає там соло,
Лавин люте сходження із гір.
Думки лиш про речі померлі,
Всі мрії, жага – все омана,
Згорівша вулкана у жерлі,
«Життя» влучна назва вулкана.
Навколо все темрява з'їла,
Тебе та найменші дрібниці,
На ліжко до мене підсіла,
Безсило стуляю зіниці.
І сонця світанок не гріє,
Та вірю хоч віра й не певна,
Що хтось серед темряви мріє,
Наяву чи в снах тих затемна.
В життя, те що все-таки добре,
Що вдасться хребет зламать світу,
І мати лиш серце хоробре,
Не впасти від лютого гніту.
