Колись я вірив, що не просто друзі ми,
Розцвіло моє серце тієї зими,
Аж раптом, все було не просто так,
Що повірив, знаю, я дурак.
Оскільки, не потрібна тобі, моя душа,
Можливо, це була лиш гра,
У кожного із нас, дорога своя,
Дуже шкода, що з моєю, не перетинається вона.
Розумію я усе,
У нас з тобою просто дружба, і це все,
Говорить розум, але серце каже ні,
Усміхнися лише раз, і воно горить у вогні.
Тобі не треба мої почуття,
Оскільки, ти давно не моя,
Боюсь тебе розчарувати,
І люблю тобі сказати.
Сьогодні хочу, я сказати лиш одне,
Однак, чомусь усе не те,
Невже закінчилося все,
Цього дня, усе так не пройде.
Ех, як би знала ти,
Вірші, це не просто крик душі,
І шкода, що те, що відчуваю,
Ти не розумієш і не знаєш.
А я просто хотів тобі побажати,
Юною завжди бути, і кохати,
Знайти щастя своє,
Для мене важливо це.
Навіть, якщо це буду не я,
Емблема щастя, посмішка твоя,
Мить з тобою, вічність у моєму серці,
Наразі, не боюсь я навіть смерті.
А тобі побажати хочу я,
Різноманіття в любові щодня,
Оскільки багаття ще не погасло,
Дуже бажаю, не втратити щастя.
Жодної сльозинки не бачити в очах,
Екзамен життя, прожити без образ,
Надіятись і вірити, получиться все,
Найкращого бажаю я для тебе,
Янгола, щоб постійно оберігав тебе із неба.
ID:
818505
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.12.2018 11:05:31
© дата внесення змiн: 22.12.2018 11:05:31
автор: hash
Вкажіть причину вашої скарги
|