Наші слова колискова,
Співана тихо ночами,
Римами вкута розмова,
Ніжними моститься снами,
Рідним, коханим сповита,
Спали, щоб мило, прекрасно,
Ніби царя пишна свита,
Вранці щоб мислили ясно.
Пісня рясними словами,
Всіяна щирим коханням,
Мощена щільно рядками,
Миру та щастя вінчанням.
Ось так брехати я можу,
Вміло паплюжити віру,
Думку брехливу завожу,
Крашу реальність цю сіру.
«Справді ж кохання співають» -
Скажуть мені щиро сотні.
Правда, це дійсно всі знають:
Хворі, забуті, самотні.
Часто ж співаєм піснями,
Тихо, тихенько під носа
Ниці прокльони. Катами
Бридко ми дивимось скоса.
Наша звучить колискова,
Спати щоб вкласти навіки,
Чулась щоб втішна лиш мова,
Й крові йшли недругів ріки.
Правда ж десь там всередині,
Робить реальність цю сіру,
В пізній плекаю годині,
Я невеличку лиш віру.
Будем співать колискову,
Темними тихо ночами,
Римами вкуту розмову,
Ніжними мощену снами…
