Мені б під землю провалитися,
Зранечку вставши, щоб умитися,
В люстерце своє, подивитися,
Від сну казкового, збудитися...
Так хочеться від всього утекти,
Уникнувши позору і ганьби,
Так хочеться з коханим, помиритися,
Ніколи більш, ніколи несваритися...
Провалитися у сон, після роботи,
Такі солодкі, приємні хлопоти,
Сховатися від тисячів очей,
Скільки недоспаних, слізних, ночей...
Втекти від всього негативного,
До болі, до знемог, противного,
Попити пива з рибкою, сушеною,
З дядьком Павлом своїм, ловленою...
Ну ось, рифмуються мої рядки,
Хочу, щоб гості до мене прийшли,
Хочу провалитися у вічний сон,
Гарчить, мій злобний песик, милий Покемон...
Провалитися крізь, ніби й небуло,
А сонечко ще ясне, незійшло,
Чому, чому так важко на душі!?
Такі засмучені, бліді й сумні...
ID:
824814
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.02.2019 06:51:30
© дата внесення змiн: 10.02.2019 06:56:08
автор: ПашкаPashka
Вкажіть причину вашої скарги
|
