Пробіжусь повільно по тілу,
Щоб з'явився новий рубець,
Сподіваюсь цього ти хотіла?
Щоб зустрів я дикий кінець.
Трішки крові із рани добуду,
Бо крім неї нічого не лічить,
Час пройде, а тебе не забуду,
Лиш себе продовжу калічить.
Мої вчинки не матимуть змісту,
Якщо все не закінчиться лихом,
Ну, а після отримаєш звістку—
"Його серце навіки затихло".
Ти тоді зрозумієш як тяжко,
Буде винести сльози гіркі,
А в записці:" Лети моя пташко"
І вже букви стають не чіткі.
Т.М.