ПЛАЧЕ ТРИВОЖНО ЗАПАЛЕНА СВІЧА
Плаче ,тривожно запалена свіча
З граніту,дивиться на світ юнак.
А він був ,у матері-єдине дитя.
Немов у житах цвів -червоний мак.
А поруч,з ним постать Ангела стоїть
Материнською рукою його обнімає.
Вітер ,колише сни з кленом гомонить
-О ,синочку тебе мати додому чекає.
-Прости ,пробач ,що не вберегла тебе.!
Не захистила ,від вражої кулі в бою.
Що так рано,відлетів під небо голубе
І лишив,круглою сиротою лити сльозу.
-О сину,синочку сонечко ти моє!
Все ,б віддала залічити рану твою
Побиваюсь,як пташка цілую чоло твоє.
На могилу , несу айстри .. Пам'ятаю, люблю.
М. Чайківчанка.