«Мы знаем, какая шла брань в те годы между «сталинистами» и «ленинистами» – но в каком отношении передовые шестидесятники были с этими, совсем не ничтожными числом, нережимными и молчащими людьми? Скорее всего, ни в каком.»
«Моя память говорит мне о том, что вплоть до последних лет развитого социализма, когда лозунг «Партия и народ едины» стал в самом деле почти целиком правдивым и новая общность советских людей сформировалась, оставив за бортом окончательных отщепенцев, – вплоть до этих лет тотальность тоталитаризма преувеличивается. Кроме советских и антисоветских граждан в нашей стране жили внережимные люди, чьих слов, чьей жизни не замечали. И если на что надеяться, по-моему, то все же на эту, сужавшуюся с каждым поколением полосу …» нормальности? Молчаливой вечности.- І.Ш. ( Із статті Ольги Седакової «Шум и молчание шестидесятых.»)
«Народе мій, дозволь мені мовчати…» Л.Костенко
В 2010 році писав я,
що Ліну Костенко слід відв’язати справедливо
від ярлика «шістидесяті»- «найбільш багатобалакаючі».
Сила її духу і робота творча неспівставно більша
за всіх, що чіпляються: до некомуністичної –
вже «декомунізовані»!
Знаючи в трудному житті її серце велике,
хочу вірити, що зі «страшною силою» своєю
Ліна Василівна щасливо справляється.
Дивлячись на кінець життя колишніх комуністів
(як учив апостол Павло),
моторошно бачити їхнє призначення надалі…
Українці, чи ви віруючі?.. Це ж – Ліна Костенко!..
09.05.2019,
Київ
