Дорога спогадів з бруків'я слів і фраз,
Заважко кроки ними легкії ступати.
Вона до хати нас веде чи напоказ,
Отим, що нас таки закинули за грати.
Вони піймали нашу душу ще колись,
Жорстокосердістю своєю до в'язниці.
І ти кляни гнітючі спогади, молись,
Не вилітають із темниці тої птиці.
Вночі буває прокидаєшся зо сну,
В обіймах поту. Ласо ковзає по горлу,
Ось витягаючи наругу голосну,
Яку кохання, що не вдалося, огорне.
Ота образа, віковічна і гнила,
Тече по серцю, ніби соком Раю плоду.
Де нагадає гіркота про силу зла,
Все позабути не дає мені нагоду.
Гарячі ФЕМи, та холодні звідусіль.
Минуле кам'яне, решітки на вікнині.
Можливо Юду заарканював так біль,
Що ловить спогадами грішника і нині.
Олег Купрієнко (с) 16.04.2019р.