Господи, як мені холодно!
Нікому й слова сказати
Серед байдужості холоду,
Через мовчання грати.
Мріяла, хоч недовго
Спробувать втіху раю -
Кинула долю під ноги
І що тепер я маю?
Ниють поранені крила,
Щастя було туманом.
Хоч відболіло тіло -
Душа не загоїть рани!
Як мені з пам'яті стерти
Ніч, коли серце розбилось?
Камінь тоді ліг мертвий
На душу, яка просила
Трішки тепла у грудях,
Трішечки слів хороших.
Я не знайшла це в людях.
В тебе благаю, Боже!
Я в Твої входжу храми,
Шукаючи порятунку,
Цілую ікони губами,
Теплими від цілунків.
З доньки Твоєї стала
Покараною рабою.
Чи я страждала мало?
Змилуйся наді мною!
Господи, спокою хочу
Від пересудів і сварок.
Хочу, щоб після ночі
Світлий приходив ранок.
Чи прошу я забагато?
Як мені це заслужити?
Як не чекати свята -
Годі тоді і жити!
1998 рік
