Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838549
Спить Афродіта, мабуть сниться
приємне щось дитині враз,
присниться іграшка, чи киця,
і школа, в якій все гаразд.
Та раптом починає снитись
їй зовсім не дитячий сон,
чуже життя, обставини й завдання:
вибрати стрілу заслугам в тон.
Хіба ж посильне це завдання
для Афродіти - юної діви?
Може б не справилась, та сниться
знов сон: карай або прости.
З’явилась Немезида в білому хітоні,
блищить спис, щит і золота кайма,
тепер у неї погляд строгий,
робота це в богині отака.
Олімп видніється на горизонті,
літає з повідомленням сова,
на золотому кріслі прибуває,
зникає будь-яка стіна.
Питає Немезида в Мойри долю,
стрілу попросить посилать,
але невже такі життєві речі
дитині доведеться знать?
Вирішувала Немезида, а схвалити
потрібно Афродіті, в сні рішать,
тому і крутиться дитина,
бо нелегка богині доля й дар.
Не обдурить нікому Немезиду:
завжди побачить і в цей день,
якщо будеш чогось просити,
сльози чужі топлять тепер.
Вони бувають невидимі:
отруту розсипа чужа рука,
але того, хто її замовляє,
їй видно все й реакція така.
Стріла тупа, бо заслужили,
у кого доведеться поцілять,
то тільки Немезида знає
і стала Афродіта засинать.
Уже світає – літній ранок
почався тихий за вікном
і Еос з хмари виглядає,
благословляє світ перстом.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840795
15.06.2019-17.06.2019
Картина із інтернету.