* * *
Були в тебе жінки
Жінки-українки
Ти все сподівався
Що свого дістався
Але, так не сталось
Як тобі гадалось
Свої та кохані
Майже бездоганні
Тебе обдурили
Щось проговорили
Та й на дупу сіли
Що ж ви наробили
Мої любі квітки
Я до вас звертався
Навесні і влітку
Ласково і ніжно
Із гарячим серцем
А ви не почули
Вісім кілогерців
А ви не здолали
Свої забобони
Із середньовіччя
Темні ці закони
А ви позабули
Віру предків наших
Сварога, Перуна
І хроніки Акаші
А ви не почули
Моє живе слово
Що несу я світло
Нашу рідну мову
А я не спитаю
Більше вас нічого
Собі шану маю
І любов до Бога
Піду, пошукаю
Свою половину
Може за морями
Там її зустріну
* * *
