Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843523
Хто чув про Гераклітів?
Знають і маленькі діти,
що ті в боях перемагали
і чемпіонами ставали.
Хоч їхні подвиги лихі
були в спортивному житті,
не менш важливі, ніж в Геракла:
нелегко в спорті вигравати.
Кар’єра тих боїв минає
і Геракліти іншу обирають,
а тепер старший Геракліт -
славної столиці війт.
Коли архонта вибирали,
містяни головою обирали,
то ручки загребущі не тягни,
вибір містян - це вибрали вони.
В Геракла – завидющий Еврісфей,
у Геракліта – загребущий фей,
ключі від міста хоче відібрати,
архонта вибір скасувати.
Що ж німф? Він вирішив отак:
“Оно мнє надо?” Він не всяк:
навіщо пенделі йому чужі?
Якщо охота – сам біжи.
Може спіймає як-не-як:
в наглядача бажання до атак,
то хай себе і виставляє,
німф у кутку спостерігає.
Чутки, плітки, смішки, грішки,
титана цитувалися страшки
з болота корупційного, та як
і чи достатньо для атак?
А для чужих наїздів-дій
німф підставлятися не захотів,
бо замість когось вже нема охоти,
та наглядач на повідку – його турбота.
Про Гераклітів будуть пам’ятати,
наглядачів забудуть - не чувати,
яким в історію насправді увійти,
кожен вирішує – із цим живи.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844063
31.07.2019
Картина Помпео Батоні:
“Геркулес на роздоріжжі (1745)”