Межи яскравим, тихим і повільним похованням сонця та блідим, але
виразним визиранням його ж,
з другої світу сторони
лежала мовчки ніч, зажмуреними не зажуреними зорями очами
підблимуючи,
натякливо анонсуючи з метеликами бідними освітнії пригоди і забави,
нагадуючи грацію грайливу - розкішну кішку чорну як смола, яка клекочачи муркоче задоволено
в рослинах хатніх лежачі на підвіконні за цілий день нагрітому покійником вчорашнім,
який от от воскресне і птахи, вже десь дізналися за це і зараз же,
іще не дуже впевнено спочатку,
гайдА базікати усім про новину на різні голоси,
дратуючі мисливицю на крила, яка підводиться повільно і красиво
і йде шукати прохолодний тіні порятунок
і в такт цій музиці тактично неслухняний, гнучкий і тонконетактовний чорний хвіст
передає звіровідношення до цього балагану.
