Обшарпаний, занедбаний бедлам.
У нім якась брудна чіпка принадність.
Ці речі не належать стелажам.
Вже знята з виробництва це реальність.
Позиркує з платівки Джо Дассен,
Старі книжки вмостились на валізі,
А людське море щось несе й несе,
Ті речі, мов тюлені, скрізь налізли.
Це їхній куренівський острівець,
Де гріє пузо чорний двокасетник,
Де гола діва – кітчевий взірець,
Картина, що утратила підрамник.
Розібрана Склотарного труба:
Усе, як завжди, не стоїть на місці.
Як скло, завод розсипався, нема...
Пейзаж тепер – коробки гонористі.
Гарячий шар з-за них і до зеніту
Все котиться зі станції «Зеніт».
А однойменній камері дзвеніти
Ще спалахами хочеться сто літ.
Але лежить «Зеніт» собі без діла,
Він теж тюлень, він теж уже бедлам.
А Куренівка в куряві кипіла,
Чекала петрикору тут і там.
13–20 вересня 2019
