соціальна адаптація - це коли тебе трахають, а ти усміхаєшся в камеру. (с) О.Чупа
викидаю за борт свої принципи, мову та якір,
перерізаю канати прив'язаностей колишніх,
позбавляюсь того, що робить із мене кавер -
словом, живу якомога вільніше.
і якби ж діалектика не розв'язувала протиріччя,
і якби ж не "дзеркальне я" та інші банальності,
я давно би повірив у потойбіччя
і розчинився у віртуальності.
але бажання жити - це більше, ніж їсти вчорашній суп у тарілці,
коли продаєш холодильник, щоби придбати їжі,
життя - це виливати душу самотній товстій провідниці,
читати їй Жадана та інколи - власні вірші.
перелітні птахи покидають країну слідом за мною,
деякі з них загинуть у штормі біля Егейського моря.
що ж, без війни не було би казкових героїв,
і невідомо, чиї імена носили б найвищі зорі.
у боротьбі розвивається сила та гине більшість,
у боротьбі помирають люди та народжуються унтерменші.
це схоже на експерименти Кая зі словом вічність,
ось тільки Андерсон не розповів нам дещо:
доки ми бачимо зло в Сніговій королеві,
самі ж сміємось із власноруч обраного Президента,
будуть сумні пісні переважати пісні веселі,
буде власне життя відбуватись не з нами,
а там - на великій сцені.
P.S. ніхто не навчить тебе думати, крім тебе самого.
