Всі думки мої переплутались.
Хто куди... Як тепер їх зібрать?
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу, що їм зможу сказать?
А твої слова біля мене всі.
Їх всерйоз говорив, й жартома.
А мої геть усі розгубилися.
Лиш окремі із них зберегла.
Нам з тобою було... ой, як солодко!
Дотик рук замінив думок рій.
На душі тепло так, хоч є холодно.
Поцілунок зігрів, видно, твій.
Всі думки мої десь поділися.
Погляд ніжний за них говорив.
Як зберуться до купки - дізнаються
про що мова була в нас... без слів.
Де ж шукать тепер? Хто б сказав мені?
А, можливо, ти їх прочитав?!.
Бо чому ж тоді, ніби у відповідь,
ти найкращі із них прошептав?
Всі думки мої розгубилися.
Та я знаю тепер, де шукать.
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу - знаю, що їм сказать.
