Ледь-ледь торкнеться паморозь воріт
І ти прийдеш, схвильована й відверта.
В тобі неначе полум’я горить.
Я обійму. Хотілося завмерти.
А ти тремтиш, в зіницях - буревій,
Занадто довго поміж нас ні слова.
Усе розкаже тихий помах вій -
Сьогодні це нам буде за розмову.
В таких мовчаннях сховане усе,
З таких мовчань не вирватись ніколи,
В них мудрість бога, знаєш, мила, це -
Замінить все, що маємо навколо.
А ти підеш: з усім і без всього.
Ледь чутно скрипнуть в темряві ворота.
Ми все казали мовчки. А чого? -
В розмовах душ не розтуляють рота.
