Явір кучерявий, а побабіч плай,
Пробігаю спішно у зелений гай.
Осокори гучно з вітром гомонять,
Спогади сердечні знов мене п"янять.
Пам"ятаю й досі кожну мить удвох,
І кому ж це в гаї соловей тьох -тьох?
Швидкоплинна річка, схили й береги,
А ще квітів... квітів море навкруги.
Юність наша квітла проліском яснИм,
Ніби ми і справді зіткані з весни.
А серця палали і кидало в жар,
Знов блукає пам"ять десь серед стожар.
У душі і серці вогник ще не згас,
Стелеться доріжка, час тепер для нас.
Там чекає... юність, ніжність і любов
Рідний мій, коханий, ми з тобою знов.
І затихли птахи, зупинився час.
Чи ж берізки вперше бачили тут нас?
Знову насолоду повертає Бог,
Тільки з сивиною скроні у обох...
Опинились знову біля берегів,
Боже! Соловейка знову чути спів.
Одіп"ємо разом чар земних напій,
Юність ще жевріє спалахом надій.
