«Вона іде шляхами пілігрима
Крізь біль і сум, крізь темряву ночей…»
(Вільям Шекспір)
Мені говорили,
Що в цьому місті зітхань
Надто багато води каламутної
Але це прозора Венеція –
Місто заброд-венетів,
Тінь на солоній воді
Тінь Аквілеї пишної,
Побічне дитя козопаса Аттіли,
Золоте яблуко, що раптом упало
На хвилі піняві лагуни
З дерева мідностопих цезарів,
Яке трусили немиті гуни
Годовані молоком овечим –
Діти без’язикого пастуха Місяця.
Мені говорили,
Мені – марнослову і чорнокнижнику,
Що тут забагато човнів дерев’яних,
А це просто легенькі тріски
Зі скрині святого Марка –
Босоногого дивака-апостола,
Що витесував колючі істини
З гілок запашних оливи квітучої.
Мені говорили,
Що тут забагато голодранців рибалок,
А то лише орачі неозорого моря,
Шукачі сріблястих знаків лускатих
Серед намулу, серед піску, серед минущого
Серед трави морської,
Яку збирай – не збирай,
А все марно. А все ні до чого.
Мені говорили,
Що то пухнаста киця –
Кам’яна, але не тутешня,
А то лев крилатий,
Сторож кришталевого завтра,
Що гортає сторінки Книги,
Де хтось очеретиною писав літери,
Замість чорнильниці мушлю
Ладнаючи…
Коли осінь глуха
Коли падолист –
Дихаю його холодною сирістю
Як дихали венети
Вітром зимової Адріатики.
Прекрасні метафори і вишукані епітети..
Може між народженням у 1890 році в Коннахті і народженням у 1965 році у селищі Сніжне автор встиг народитися ще й у Венеції? Інакше би звідки стільки згадувань, у своїх творах Венеції, її дожів, стільки присутності епохи Відродження.. Петрарка теж жив у провінції Венето.. ))
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо.... Але Венеція як місто мені дуже подобається - бував я там....
Можливо.... Але Венеція як місто мені дуже подобається - бував я там.... 
Я не фанат взагалі. І давніх часів теж. Але минуле - то вічне джерело поетичних творів.... 
де Адріатика, а де ми, але як багато спільного... 
