Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Проговорилася / проза/ - ВІРШ
logo
Ніна Незламна: Проговорилася / проза/ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 6
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Проговорилася / проза/

Ніна Незламна :: Проговорилася / проза/ 
          / Одна сторінка з особистого життя/

    
     За вікном зима… Така сніжна, сувора зима запам`яталася  мені на все життя.
   Це було напередодні нового року. Зо два дні, сипав білий пухнастий сніг, а вчора під вечір, ох і вхурделило. «Світу білого не видно»,- так мама казали. Ми вже  й так кілька днів надвір не висовували носи, був  такий сильний мороз, аж вікна понамерзали льодом, а так хотілося покататися на санях.
    Наша вулиця довга, тягнулася вздовж великого поля,  відмежовувалась від нього широкою дорогою.
 На цьому полі,  під час війни, німці зробили склад зброї, так всі розповідали. Я теж,  як ще меншою була, пам`ятаю вибух на полі. Це було влітку, аж хату струсонув, всі хто був в ній злякалися, повискакували на вулицю. З інших осель теж всі повибігали, дивилися на поле, майже посередині, стіною стояв пил.  Як він розвіявся, виднілася купа землі разом з конюшиною. Люди шепотіли між собою, що добре, що не пшениця росла, так би весь урожай згорів.
   Туди, де стався вибух,  дітей не пускали, казали глибоку яму вирило,що там підірвалася циганка з двома дітьми. Всі журилися, що така біда сталася. 
На другий день сюди приїхало багато військових, все поле перевірили, ящиками вивозили патрони, снаряди і бомби. Мені здавалося бомби були схожі на довгі груші, але дуже завеликі. Тільки після перевірки, батьки нам дозволили бігати по полю. Ну правда коли, ще нічого не сіяли, або зібрали врожай. На полі сіяли пшеницю, кукурудзу, а охороняли все об`їждчики з батогами, це такі чоловіки в військовій формі на конях. Садили там і картоплю, старша сестра Ліда її збирала, коли вже сніг падав. Пам`ятаю,  ми теж з Олею(сестра старша на три роки за мене),  допомагали їй,  хоч і холодно було. Пальці рук  так замерзали, аж зашпори в них заходили, біліли, як з поля  прибігали в хату, швидко руки  пхали у теплу воду, зігрівалися.
    Моє рідне поле мало невеликий схил до дороги, тому коли  гуляла хурделиця, з нього несло й несло снігу, аж засипало паркани. А одного разу так насипало, що  тато не міг надвір відчинити двері. Він зразу, як тунель пробив руками, а потім вже відкидав  від дверей. Добре хоч сніг був пухким, а так би прийшлося з іншої сторони вікно витягувати, так мама клопоталася. У нас сім`я велика. Старша сестра жила окремо, вже  вийшла заміж, друга сестра в цей день була на роботі, вона працювала на швейній фабриці в Харкові, а третя сестра  по направленню поїхала працювати в Москву, вона закінчила  медичне училище. Четверта сестра  вчилася в Харкові на штукатура. А брат, старший за мене на сім років, пішов до сусіда  однокласника, пограти в карти. Він часто там пропадав, казав нам,
- Мені нема, що з дівчатами водитися. 
Тож ми з Олею, цього дня, в обідню пору, залишилися вдома з мамою. Я не знала, що мама там робила, але вона, то заходила в хату, то знову поспішала в літню кухню. Ми дуже просили маму, щоб відпустила нас погуляти, покататися на санях.
 А кататися було де, старші діти прямо на полі накидали гору снігу й всі по черзі з криниці носили воду й поливали її. Вона за ніч замерзла, аж дзеркалилась. Гора мала схил на дві сторони, одна сторона довша, з невеликим схилом до вулиці, а друга сторона  з крутим схилом, тягнулася в глиб поля, вона навіть мала два трампліна. Старші діти й навіть дорослі, каталися на крутому схилі гори, а молодші  діти спокійніше з`їжджали з довшої сторони. Це спеціально так зробили, бо старші діти не хотіли водитися з меншими.
     Нарешті мама  дозволила нам піти погуляти, наказала Олі, щоб дивилася за мною. А, як я замерзну, щоб відразу йшли додому.  Оля одяглася швидко, вона  ж  до школи ходила, було в що одягтися  і взутися.
 А мені мама шукала одяг, перебирала старі лахи. Нарешті знайшла братові штанці, вони, правда, були завеликі, але мама їх підв`язала резинкою. Взула  мене  в старі черевики Олі, а щоб не спадали, нап`ялила на мене чиїсь  великі панчохи, склавши їх вдвоє, шепотіла, що так буде тепліше. Одягла в осіннє  пальто, навіть не знаю чиє, його напевно всі переносили.  А на голову пов`язала  велику  ворсисту хустку. Вона така була велика, що ховала мені плечі. Мама наче нею загорнула мене, пов`язала  навхрест попід руки, посміхнувшись сказала,
-Ну, от ти тепер в мене «мужичок с ноготок».*
Я відразу запитала,
А, як це мамо, з мене сміятися не будуть?
 -Та, тож Миколка тобі розповідь читав, що не пам `ятаєш? Там хлопчик був на картинці…
Я, аж зраділа, коли пригадала?
 -А, це той, що з лісу на возі дрова віз?
Вона кивнула головою. Коли ми виходили з хати, сказала,
- Йдіть, тільки ж  не кажіть, що я самогон жену. Міліція прийде, біди не оминути. А ти ж Олю, дивися, як Ніна замерзне, зразу приведи додому. Я хвіртку на клямку закрию, ти ж дістаєш  її відкрити.
  Ми задоволені, кожна з санями, вийшли до юрби дітей. Для мене звичайно сані з товстими дошками заважкі, але ж так хотілося покататися. Оля одразу побігла на круту гору, а я каталася з меншими дітьми.
     Весело, класно навкруги. Всі діти задоволені, вже й у сніжки награлися й покаталися  на санях.  Менших дітей,  на горі ставало все менше й менше. І я позирала до Олі, гукала, махала руками, щоб йти додому. Бо вже пальці на ногах, здавалося не мої та й  під носом було мокро. 
 Сутеніло, я підійшла до Олі, тупцювала ногами,
-В мене ноги вже змерзли, пішли додому…
 Вона вся позчервоніла, здивовано кліпала очима,
- Тю, подивися, ще всі діти катаються, завтра ж неділя, в школу не йти, чого й куди  мені спішити. Ти рухайся більше, тоді й зігрієшся.  
 І  посміхаючись, пішла до своїх дівчат.
 Я, ще два рази з`їхала з гори та холод пробирав все тіло. Не могла терпіти, знову гукала Олю й махала їй руками. Але вона не звертала на мене уваги, підіймалася на гору. Я з пересердя прилягла животом на сані, вирішила, з`їхати з гори так, як старші діти катаються. Та раптово сані перевернулися і я полетіла стрімголов. Очутилась неподалік гори в пухкому снігу. Хтось мене взяв на руки, струшував із хустки й з обличчя сніг,
- Ану, хто це? Ти чия?
 Мені всміхався дядько Василь. Його всі називали дільничний, а чому, я не знала.  Він жив в кінці нашої вулиці. 
Я шморгала носом, назвала, як звати маму й тата.
-О, то це ж зовсім поруч, пішли я тебе заведу додому, бачу ти вже вся, як бурулька, мабуть замерзла. 
- Угу, –  на згоду махнула головою.
 Я  знала, що дядько добрий, він інколи всіх дітей на вулиці пригощає сосательними цукерками. Раділа, що ніс мене на руках, ще й притулив до себе і в той же час віз сані.
 Дядько Василь товкнув хвіртку рукою, але вона не відчинилася. І тут я пригадала,
-О! Мама хвіртку на клямку закрила, щоб ніхто не заходив, бо вона самогон жене.*- рос мовою. 
Ось так непомітно я проговорилася.Та Мама переговоривши з дядьком тільки посварилася пальцем,сказала, що треба було змовчати. А коли прийшла Оля,мама натирара мені ноги самогоном, сварилася на неї. Сказала, що вважає себе старшою, а відповідальності нуль. Вона тут же, до мене кілька раз хитро позирала і показувала язик.                                                                                                                                                                                        
                                                                                  
                                                                                 *- рос мовою.

                                                                             27.11.2019р

ID:  856331
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.11.2019 16:15:22
© дата внесення змiн: 11.09.2024 10:17:04
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 23 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Н-А-Д-І-Я, Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Любов Вишневецька, ТАИСИЯ, Ніна-Марія, Микола Холодов, геометрія, Надія Башинська, Веселенька Дачниця, Світлая (Світлана Пирогова), Valentyna_S, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (791)
В тому числі авторами сайту (42) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Малиновый Рай, 29.11.2019 - 23:53
цікаве оповідання.сподобалось.
give_rose friends hi friends give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, шановний! give_rose 21 21 22 22
 
ТАИСИЯ, 29.11.2019 - 22:04
Вот как интересно ведут себя дети!
Ведь они бесхитростные! meeting victory taanci
А Вы, Ниночка, изложили эту историю естественным и привлекательным языком... Браво!
hi ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо, Тая! Это ведь я и была...Иногда вспоминаются моменты из жизни в раннего возраста....
Рада,что проведали меня. Всего наилучшего Вам! give_rose 21 22 22
 
Капелька, 29.11.2019 - 21:09
12 shr Дуже приємно читати таку цікаву, гарну, веселу розповідь! 16 23 16 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Це одна із сторінок мого життя... Натхнення Вам, шановний! give_rose 22 22 21
 
геометрія, 29.11.2019 - 20:57
Ніночко зачиталася,і усміхалася,і сльози витирала, бо ж і у нас таке бувало, тільки я з братом ходила, і санків у нас не було, а були саморобні ковзани, на двох одні; та навіть не надвох а на всю вуличну компанію, то ото по черзі ми й каталися... 12 12 16 16 43 42 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую. Валюшо! В нас сані теж саморобні й дуже важкі були.Гарного Вам вечора! give_rose 22 22 21
 
Ніна-Марія, 29.11.2019 - 19:32
Дякую Вам, Ніночко, за чудову розповідь! Люблю Вашу прозу!!!!! 12 12 16 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую! Завжди Вам рада! Гарного вечора! give_rose 22 22 21
 
Чайківчанка, 29.11.2019 - 19:29
biggrin tongue wink wink a vun mav nuh i dodomy viv.Zaraz mama nalie cuvyhu. biggrin tongue friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Марійко!. Я ж тоді,ще мала була,як кажуть під стіл пішком ходила,років шість чи й було... give_rose 22 22 21
 
Валентина Ланевич, 29.11.2019 - 19:14
Чудова розповідь, Ніно! 12 І нас міліціонери цукерками пригощали, щоб ми сказали, чи женуть наші батьки горілку та ми були з партизанського краю, хоч від ласощів таки не відмовлялись. biggrin 16 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Валюшо! Так мені тоді мабуть років шість було,чи й не було... give_rose 22 22 21
 
Наталі Калиновська, 29.11.2019 - 19:06
12 Майстриня прози!!! 16 21 22 22 23 32 39
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Наталочко! give_rose 22 22 21
 
Н-А-Д-І-Я, 29.11.2019 - 19:00
12 12 16 16 Гарні у вас, Ніно, прозові твори...Читаю їх завжди із задоволенням. Удачі вам. Гарного вечора. 21 22 22 give_rose give_rose give_rose hi 9 019 good
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!. Навзаєм,дорогенька! give_rose 21 22 22
 
Світлая (Світлана Пирогова), 29.11.2019 - 17:29
12 Гарні спогади з дитинства. Я теж своє дитинство пригадала: і намети снігові на рівні будинків, і те, як каталися на портфелях до самої школи, бо кучугури по всій вулиці тягнулися. Чудова пора була.)) hi 21 give_rose 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Гадаю, це добре,коли згадується ,щось хороше. Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
Олеся Лісова, 29.11.2019 - 16:46
12 021 Ніночко, як же вміло Ви все описали. Повернулося дитинство, з сестриним пальто і пуховою хусткою, з санчатами і гіркою. Дякую Вам за чудову розповідь. 22 22 shr give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро дякуюВам! Рада,що сподобалась проза. Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
Катерина Собова, 29.11.2019 - 16:29
12 12 12 Ніночко, ну Ви й майстриня розповіді - відірватись не можна, читала на одному диханні! Розсмішили!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за теплі слова,за оцінку. Це ж про себе, згадуються моменти з дитинства... give_rose 22 22 21
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie